1 лютого 1897 року у Новоархангельську недалеко від мальовничої Синюхи, притоки Південного Бугу, народився видатний поет Євген Маланюк. З 1923 року з політичних міркувань він змушений був залишити Україну і все життя прожив за кордоном, вболіваючи за долю рідної землі. За його твори, Сповнені гарячої любові до України і гіркоти від того, що вона не спромоглася здобути незалежність на початку минулого століття, тривалий час цей поет був забороненим. «Відкрив» цього поета для всього світу нині покійний Леонід Куценко, професор Кіровоградського обласного педагогічного університету. Тепер на честь Євгена Маланюка для письменників усієї України в нашій області запроваджено літературну премію його імені за кращі твори в галузі поезії, прози та літературознавства. Цього року в галузі поезії премію здобув наш земляк – Володимир Яремчук!
Народився Володимир Яремчук 1947 року в селі Вільхова Ульяновського (нині Благовіщенського) району на Кіровоградщині. До речі, теж на маленькій притоці південного Бугу – Синиці, І, до речі, в тому ж селі, де й Леонід Куценко.
У 1970 році він з відзнакою закінчив природничий факультет Уманського педінституту на Черкащині за фахом – учитель хімії та біології. Працював вчителем, на державних посадах та в галузі культури 42 роки.
Почав писати вірші у п’ятому класі. Але писав для себе. Перша публікація з’явилась в районній газеті Ульяновського району «Ленінець» (нині – «Слово і час») за наполяганням її головного редактора в кінці 70-х років. Далі публікувався в цій же газеті та в районних газетах Долинського рййону – «Долинські новини» та «Провінція»; у міській газеті «Первая городская» (м. Кропивницький), в обласних газетах «Кіровоградська правда» та «Народне слово», в часописі «Ятрань», «Склянка часу», «Вежа», «Степ», «Сузір’я Долинщини», «Райдуга».
Володимир Петрович має поетичні, прозові, етнографічні, пісенні та літературознавчі твори. До своєї творчості ставився і ставиться дуже вимогливо, тож не дивно, що першу збірку віршів «На вишневім березі» він дозволив собі оприлюднити лише у 2015 році, коли почув схвальні відгуки про свою поезію від поетеси Антоніни Корінь, керівника обласної письменницької спілки Василя Бондаря та керівника обласного літературного об’єднання «Степ» – Віктора Погрібного. З того часу швидко почав видаватися. Певна річ, завдяки меценатам, зокрема долинчанииу – Петру Костючку, киянам – Ярославу Заїці та Андрію Ковшеру, житомирянці – Інні Величко, кропивничанам – Віктору Лисенку та Антоніні Корінь, землякам з Вільхової – Лідії та Вадиму Молодичукам, землякам з Благовіщенського – Людмилі та Руслану Тетевам та завдяки небайдужим працівникам Обласного центру народної творчості.
Вийшли з друку його поеми «Коло дію» та «Розбрат-крук», повість у віршах «Мелодія останніх сподіванок», збірка оповідань «Бистрінь-ріка», книжечка гумору «Кому смішно – хай сміється», етнографічні роботи – «Календарна обрядовість українців», «Трудові обряди українців», «Родинна обрядовість в Україні», збірка власних пісень «Душу у пісню вкладу» та збірка сонетів «Між квіту й лез».
Саме збірка назвою «Між квіту й лез» і здобула найбільше визнання та вшанування літературної премії імені Євгена Маланюка. Назва збірки каже сама про себе – поет почувається в цьому світі між квіту, бо любить життя, але й між лез,бо має вразливу вдачу і чуттєво реагує на всі примхи долі.
Членами журі відзначено зрілість поезій Володимира Яремчука, їхню глибину і філософічність, майстерне володіння цією специфічною формою віршування.
Готові у нього до видання збірки віршів «І в небо злітав», «Синь-золото», «Наших весен храм», «Над Інгулом тихим», фантасмагорична поема «Двобій», збірка оповідань «Ой зелене жито», літературознавча збірка «Про слово і словотворців».
У творчому плані Володимир Яремчук радіє з того, що пісня «Моя ти земле» на його вірші і музику Анатолія Пашкевича уже тридцять років не сходить зі сцен України і виконується десятками хорових колективів. З фольклорним дитячим колективом «Чорнобривці», (пізніше – зразковим), він став лауреатом другого ступеню Всеукраїнського фольклорного фестивалю у місті Вінниця в 1993 році. За стрічку «Хата моя, біла хата» (разом з Віктором Кизимою) у 1994 році став лауреатом третього ступеня Міжнародного конкурсу самодіяльних короткометражних фільмів до 100-річчя О. П. Довженка.
Двічі брав участь у науково-практичних конференціях «Буття українців», (Київ), у науково-практичній народознавчій конференції у Кіровоградському педагогічному університеті в 90-х роках. Один зі співавторів фільмів «Купала» та «Різдво Сонця», що транслюються телеканалом «Культура».
З фольклорним гуртом «Вольниця» при козацькій звичаєвій громаді у м. Києві Володимир Яремчук виступав по історичних місцях України (Крути, Конотоп, Батурин, Чигирин, Умань, Біла Церква, Кам’яна могила, у Національному Літературному музеї, у хаті-музеї П. Г. Тичини, в архітектурних музеях просто неба у Пирогові та в Мамаєвій слободі, в музеї Івана Гончара та перед делегатами Другої Всеукраїнської наради козаків під головуванням Президента Ющенка, на якій він також був делегатом від Звичаєвої громади українських козаків (м. Київ).
Провів десятки масових заходів з пропаганди українського обряду в таборі «Тетерівський кіш» та музеї «Поліська хата» (Житомирщина), у виставковому центрі України – в Кіровоградській, Житомирській Київській, Полтавській, Харківській та Черкаській областях.
Нині керує народним фольклорно-обрядовим колективом «Калина»у м. Долинська…
Представники мистецького об’єднання «Сузір’я Долинщини» та громада міста Долинської щиро вітають нашого талановитого поета, прозаїка; етнографа, літературознавця – Володимира Петровича Яремчука з присудженням заслуженої премії Є. Маланюка!
Марина Бєлова,
голова мистецького
об’єднання «Сузір’я Долинщини»