Твори Артема Безшкуренка

«Смуток»
 
Руйнація правди,
Руйнація волі –
Змінились часи,
Сьогодні слова не більше ніж звуки…
 
У квітнику сховали власні борги,
В коробці, на дні, фотокартки –
Невідворотне тяжіння до порятунку,
На тлі багряно-червоного візерунку.
 
Лютують пожежі,
Палають життя,
Віддайте натхнення,
Врятуйте буття!
 
У відповідь тиша,
І тільки весна,
Слугує як тло,
Майбутнім картинам.

вересень 2019 р.

«Незвичне літо – схоже на осінь»
 
(Пам’яті полеглим в боях за Іловайськ)
 
У вогні згоріли всі мої «очеркі»,
Сьогодні розпочну писати «нариси»,
У моєму серці немає ненависті,
До тих хто полює на «аістів».
 
Сонця промінь
Безжальним кинджалом
                                           проймає
                                       тіло і простір,
Лунає раптовий постріл,
І світ мій руйнується вмить,
Його огортає хижий ведмідь.
 
Остання краплина
Життєвих сил,
Упала на попіл невпізнаних тіл.
Це було перше літо – схоже на осінь.

серпень 2019 р.

«Постріли»
 
Лунали постріли, а люди стояли осторонь,
Свої смертельні снаряди випускали «Гради»,
А ми, в будівлях із скла та бетону,
Дивились в екрани байдужим поглядом.
 
В оточені, ми в оточені,
Сліпі й німі,
Нас беруть у полон
Хибні думки.
 
Стрічки новин,
Сторінки в мережах,
Ми в оточені,
Відкрийте очі.

червень  2019 р.

Темно,
Наче хиба,
Люб’язно пропонує
Каяття.

Твої слова,
Як зло
В пітьмі,
Читає мавка.

То було інше
І життя, і місто,
У мене залишились
Перлини твого намиста.

Вікно не зачинено,
А двері у комин,
Остання краплина –
Врятує тебе від полону.

березень 2020 р.


Відкоркована пляшка неминуче спотворює зміст,
Бракує надійних слів, вечеря перетворюється на дійство,
Навмання сказане – «Годі», розриває пута часу,
Місячне світло проникає в кімнати нашої пам’яті.
Шепіт посилює відчуття,
Спогади опускають туман смутку,
На обрії сходить Зоря,
Ранок сповіщає – журба залишила свій обладунок.

травень 2020 р.

«Твої очі»
 
Як зорі в чорнім небі,
Як місяць у пітьмі,
Твої чарівні очі
Я бачу у вісні.
 
В полоні пристрасті,
Я ледве пам’ятаю,
Як стан твій обіймаю,
І прагну до мети –
До вуст твоїх бажаних,
До серця і душі.
 
Як раптом прокидаюсь,
І бачу лиш пітьму.
Сьогодні зорі поховались у мою журбу.

«Світ у вікні»
 
Світ у вікні,
Ніч на столі,
Темрява – сни,
 
День у житті,
Тайна в тобі,
Світ на руці,
 
Щиро за правду,
Ледве за славу,
Мабуть весна,
 
Темрява в домі,
Тільки вона,
Сьогодні одна,
 
Душа не відкрита,
Серце як літо,
Майже пала,
 
Правду сказавши,
Серце взірвавши,
Я залишу,
 
Мабуть напевне,
Тільки віддавши,
Я не прийду.


Створивши хмари, зорі, небеса
Світ чарівний для життя,
Я знищив щастя і майбутнє,
І ледве жевріє душа.
 
Чому,
Чому я мушу все віддати,
розповісти і не сказати,
Чому,
Чому я прагну до життя
в котрім нема любові?
 
Я хочу бути як вода,
Як світле небо і земля,
Я хочу бути, жити,
Я хочу все відкрити,
Я прагну до мети,
Але свобода…
Я сам собі в’язниця,
Я сам собі тягар.

Моє серце болить,
Коли споглядає,
Як вітер ламає,
Світанку лиш мить.
 
Для тебе – єдина,
Казкова людина,
Чарівну долину,
Я квітами вкрив.
 
Для тебе – єдина,
Я світ полонив.


Вибрати мову сайту »