Стежками Івана й Марка
Цікаву подорож у минуле нашого міста запропонували автори путівників «З Марком Кропивницьким по місту його імені» та «Дивний поліцейський, який став видатним драматургом» краєзнавці Володимир Поліщук та Андрій Кривуляк. Захід відбувся у обласній бібліотеці для юнацтва ім. Євгена Маланюка.
Як було зазначено, вшанування діяльності видатних особистостей нашого краю Марка Кропивницького і Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) триває не один рік. Вийшло чимало цікавих книг, збірок, брошур про життя і творчість корифеїв. Проте систематизованих видань щодо локацій їхнього перебування в Єлисаветграді не багато. Тож виникла ідея ще раз переосмислити накопичений матеріал, зібрати та впорядкувати за певною конкретною темою, докопатися до першоджерел.
У путівнику «З Марком Кропивницьким по місту його імені» автори у хронологічному порядку називають ТОП-8 будинків, що «пам’ятають» корифея. Зокрема будівлі Єлисаветградського повітового училища по вулиці Успенській (нині – Гоголя) за будинком №86 – споруда не збереглася. (У «НМ» за 13.11.2025 надрукована стаття В. Поліщука «Марко Кропивницький навчався у Повітовому училищі п’ять тижнів»).
У будівлі Присутніх місць М. Кропивницький служив близько року в міській поліції та в сирітському суді: нині на цьому місці споруда облдержадміністрації на площі Героїв Майдану. А жив він у той час у флігелі попа Загорського на Биковому у Тобілевичів (за будинком №14 по вулиці Соборній у напрямку Чечори).
На сцені Громадського зібрання, що по вулиці Двірцевій (нині – Театральна, а за радянських часів – театр російської драми ім. Кірова, Палац культури ім. Жовтня заводу «Червона зірка») Марко Кропивницький брав участь у постановці «Вечорниць» Павла Ніщинського.
Усім відома будівля Зимового театру (нині – театр ім. М. Л. Кропивницького). На цій сцені Марко Лукич виступав кілька років. Саме тут 27 жовтня 1882 р. виставою «Наталка Полтавка» в Єлисаветграді українська група, створена М. Кропивницьким, у складі видатних акторів кінця 19 – початку 20 століття Михайла Старицького, Івана Карпенка-Карого, Марії Заньковецької, Ганни Затиркевич-Карпинської, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, засвідчила народження національного театру.
Також у путівниках здуються будинок Тобілевичів по вулиці Знаменській (І.Тобілевича, 16), сьогодні тут приміщення літературно-меморіального музею І. Карпенка-Карого (Тобілевича). Та будинок Марфи Зайковської по вулиці Болотяній, з яким пов’язаний 20-річний період життя корифея у нашому місті. До речі, вулиця Болотяна нині носить ім’я письменника і літературознавця Миколи Смоленчука, котрий доклав чималих зусиль задля збереження пам’яті про Марка Кропивницького. За словами авторів, це перейменування – одне із влучніших, що зробила міська топонімічна комісія.
Кожна будівля путівника має окрему історію, пов’язану з життям корифея.
Також цікавим є факт виступу Марка Кропивницького у залі Громадського зібрання на вечері, присвяченому Тарасові Шевченку, що відбувся 16 березня 1910 року. Про цей захід анонсувала газета «Голос Юга» за 14 березня 1910 року. Це був останній приїзд уславленого режисера та актора до Єлисавегграда.
У путівнику «Дивний поліцейський, який став видатним драматургом» також визначено ТОП-8 локацій, що зберігають пам’ять про Івана Карпенка-Карого. Читачам цікаво буде дізнатися про обставини, за яких Іван Тобілевич 18 років працював у міській поліції Єлисаветграда (знаходилася на першому поверсі двоповерхової будівлі Присутніх місць. Нині на місці цієї споруди вхід до будівлі ОВА на площі Героїв Майдану).
А також чому драматургові довелося залишити службу і за ним був встановлений гласний нагляд.
Автори зазначили, що із трьох меморіальних дощок, встановлених у минулому столітті на честь М. Кропивницького і створеної ним театральної трупи: на будівлі Громадського зібрання та будинку М. Зайковської, на сьогодні залишилася лише остання. Інші втрачено через проведення там будівельних робіт.
Варто зауважити, що у путівниках використані документи з фондів Державного архіву Кіровоградської області, Центральноукраїнського обласного краєзнавчого музею, Меморіального музею ім. М. Кропивницького, Літературно-меморіального музею І. Карпенка-Карого та фотографії з колекції Юрія Тютюшкіна.
Видання адресуються театрознавцям, літературознавцям, культурологам, журналістам, екскурсоводам, бібліотекарям, усім, хто цікавиться літературним та театральним минулим міста Кропивницького.
Ольга КИЗИМЕНКО