Існують такі латинські юридичні афоризми про поняття, сутність і призначення права:
- Право є втіленням добра і справедливості;
- Суть права полягає у такому: жити чесно, не завдавати шкоди іншому, надавати кожному те, що йому належить;
- Право є втіленням розуму, що потребує таких речей, які є корисними і необхідними, і забороняє зворотне;
- Закон ніколи не буває несправедливим, нікому не чинить шкоди;
- У всіх справах, особливо у праві, треба пам’ятати про справедливість;
- Чого не забороняє робити закон, те забороняє сором;
- В інтересах людини робити добро іншому;
- Відповідно до природи справедливо, коли ніхто не збагачується на шкоду іншим людям;
- Тому, хто вивчає право, належить передовсім дізнатися, звідки походить слово «право» (jus); воно дістало свою назву від «justitia» (правда, справедливість), оскільки право є «ars» (мистецтво, знання, що практично реалізується, вміння, наука), «bоnі» (добра) і «aoqui» (рівності та справедливості); (Ульпіан)
- Arma potentius aequum (Справедливість сильніше зброї);
- Cogito ergo sum (Я мислю, значить я існую);
- Ubi Concordia, ibi Victoria (Де згода, там і прермога).
А також…
- В історико-юридичних працях можна знайти низку понять, які в сучасній політичній практиці вже не застосовуються, як от: східна деспотія, ранньофеодальна монархія, станово-представницька монархія тощо.
- Проблема зв’язку моралі і права належить у філософії та юриспруденції до числа класичних. Тривалий час право взагалі не вирізнялося з моральних норм і вчень та багато у чому підмінялося ними. Так, Платон і Арістотель розуміли право як «правду», своєрідну моральну істину. Згодом християнські мислителі внесли релігійний елемент у трактування права, а ідеологи
- Відродження ініціювали зворотний процес розмежування права з релігією і мораллю. Надалі кожна правнича і юридична школа пропонувала свої вирішення цього питання.