Караташ Володимир Михайлович

Караташ Володимир Михайлович народився 2 березня 1926 року в селі Розділ Голованівського району Кіровоградської області в звичайній селянській родині.

17-річним юнаком став членом ОУН. Був стрільцем у сотні “Сталевого”, що діяла в місцевостях Гайсин, Умань, Теплик, Гайворон, Ульянівка, Голованівськ. За активну участь у боротьбі за волю України був засуджений німцями до розстрілу. Батько Караташ Михайло розстріляний гестапівцями у Голованівську, на польському цвинтарі. Йому був 41 рік. Володимир врятувався і залишився живим. Та згодом був заарештований контррозвідкою «СМЕРШ» і заочно засуджений ОСО до 8 років позбавлення волі. Йому було 24 роки.

11 місяців перебував в Горьківській тюрмі № 1. А в 1949-му його перевели в табір суворого режиму для політв’язнів до Воркути. Працював на шахті № 7. В 1951 році в концтаборі «Речлаг» після важкого і довгого слідства був засуджений військовим трибуналом Біломорського військового округу до розстрілу за «організацію і керівництво антирадянською групою українських націоналістів», яка готувала повстання в таборі. Закованого перевезли до Вологди, де провів 5 місяців в одиночній камері смертників. Зранку до вечора, щоб розум не схибився, ходив по камері і пошепки декламував вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, займався фізичними вправами.

Після смерті Сталіна влада замінила розстріл 25 роками тюрми і концтаборів. Був етапований з Вологди до Казахстану в табір суворого режиму «Степлаг» селища Кенгір. Там в травні-червні 1954 року брав активну участь у Кенгірському повстанні.

З-під варти звільнений 26.04.1956, реабілітований 20.09.1989 Кіровоградською облпрокуратурою.

1958 року В. Караташ поступив до Одеського державного університету, на факультет іноземної мови. В 1963-му з дипломом учителя англійської мови приїхав у рідний Голованівський район. Біля 25 років працював учителем у Побузькому. Навчав дітей англійської мови. Разом з дружиною Ганною Лук’янівною (дівоче прізвище Людкевич) також політв’язнем (познайомилися в радянських таборах) виростили двоє дітей – сина і дочку. Нині на пенсії. Письменник, автор трьох книг-споминів.

В 1960 роках в Америці вийшла книга “В концтаборах СРСР”. На сторінці 340 книги є запис про те, що в 1952 році на шахті № 7 у Воркуті було викрито групу, яка підготувала біля 500 саморобних гранат великої розривної сили. Керівником тієї групи був українець з Одещини Караташ. Це про нашого земляка, відважного вояка ОУН-УПА Володимира Караташа, двічі засудженого до смертної кари за організацію і участь в концтабірних антирадянських повстаннях.

В. Караташ – член Кіровоградської обласної організації Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня у 2007 році.

Лауреат обласної літературної премії ім. Є. Маланюка 2008 року за книгу споминів «На барикадах Кенгіра», у номінації «Літературознавство та публіцистика».

Твори:

Караташ В. Коли розкуркулений батько втікав з тюрми додому, це було свято: Мої мама і тато/ В. Караташ // Кіровоградська правда. -2008. -11 листопада. – С. 6
Караташ В. На барикадах Кенгіра. – Тернопіль : «СорокА», 2008. – 299 с.

Публікації про життя і творчість:

Україна.Президент (2005-;  В.Ющенко). Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня Незалежності України: Указ Президента від 20 серпня 2007 року № 715/2007 // Урядовий кур‘єр. -2007. -31 серпня. – С. 10-14; Офіційний вісник Президента України. -2007. -№ 24. – С. 21-59
Висунуто претендентів на здобуття премії імені Є. Маланюка // Народне слово. -2008. -20 листопада. – С. 2
Відзначено державними нагородами  // Народне слово. -2007. -28 серпня. – С. 1
Додалося до гурту маланюківців // Кіровоградська правда. -2009. -6 лютого. – С. 1
Лісниченко Ю. “Степові орли” високого літературного лету/ Ю. Лісниченко // Вечірня газета. -2009. -13 лютого. – С. 1
Макей Л. Премія Євгена Маланюка – достойним!/ Л. Макей // Народне слово. -2009. -5 лютого. – С. 1, 2
Мельник П. Серед лауреатів літературної премії – колишній політв‘язень: У Кіровограді вручено літературну премію імені Євгена Маланюка за 2008 рік/ П. Мельник // Голос України. -2009. -5 березня. – С. 6

0