Фотоальбом “Миті війни”

Баранюк Іван Олексійович

Народився 13.01.1913 року в с. Вільшанка Новоархангельського району, Кіровоградської області.
На війні з 1944 року. Кулеметник 145 гвардійського стрілкового полку.
Був поранений.
03.1944 р. – 210 стрілкова дивізія.
10.10.1944 р. – евакошпиталь № 4547.
15.03.1945 р. – евакошпиталь № 2562.
2 січня 1945 року брав участь у боях за місто Будапешт.

Нагороджений Орденом Слави III ступеня.

Матеріали надані у 2015 році (м. Кіровоград).

 

Береславська Єфросинія Панасівна

 

Народилася в с. Солдатському Петрівського району Кіровоградської області.
У роки війни служила в піхоті (223 дивізія, 141 полк, 139 рота).

Нагороди:
Орден «Червоної зірки» II ступеня;
Медаль «За відвагу»;
Медаль «Жукова»;
Медаль «Захиснику Вітчизни».

Матеріали надіслано з с. Богданівка Петрівського району Кіровоградської області у 2014 році.

Бондаренко Василь Юхимович

Народився у с. Жовтневе Новомиргородського району Кіровоградської області.
На фото: Бондаренко В.Ю. (27.06.1944 р., м. Ленінград).

Матеріали надала у 2014 р. племінниця – Крикуненко Ольга Дмитрівна (м. Кіровоград).

Валькевич Іван Миколайович

(1921-2012 рр.) Народився 1 лютого 1921 року в с. Нова Прага Кіровоградської області. Військову присягу прийняв 15 травня 1940 року при 571 артилерійському полку. З початку війни до травня 1943 року служив у 571 стрілецькому полку, з травня 1943 року до лютого 1944 року – командир саперного відділу 366 саперного батальйону, з лютого 1944 року до серпня 1946 р. – командир саперного відділу 23-ої інженерної саперної бригади. Проживав на ст. Куцівка, помер 21 червня 2012 року.

Нагороджений:
орден «Червона Зірка»,
орден «Вітчизняної Війни ІІ ступеня»,
медаль «За відвагу»,
медаль «За перемогу над Німеччиною»,
медаль«За перемогу над Японією»,
медаль«ХХХ років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років».

Матеріали надіслано з с. Куцівка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 році.

Войтковський Євген Павлович

Народився 1925 р. у м. Красний Луч Луганської області.
Воював командиром стрілкового батальйону.
Нагороджений орденами Вітчизняної війни та «Червона зірка».
Помер 1992 р. у м. Кіровограді.

На фото 1: у центрі — Войтковський Є. П. На другому плані його сестра — Третьякова О. М. з чоловіком. (м. Красний Луч,1946 р.).

На фото 2: Войтковський Є. П. зліва, справа його дружина — Войтковська О. Д., у центрі — сестра Третьякова Т. Г. ( м. Кіровоград, 1947 р.).

Матеріали надала дружина — Войтковська Ольга Дмитровна у 2014 році (м. Кіровоград).

Глушков Андрій Михайлович

Народився у 1921 році у Кіровській області (Росія). У 1959 році одержав направлення до м. Кіровоград.
«Мне хочеться привести высказывание В.Г. Белинского: «Человек является прежде всего сыном своей страны, гражданином своего Отечества, горячо принимающим к сердцу его интересы». И мы, участники Великой Отечественной войны, выполняли свой священный долг по разгрому немецко-фашистских полчищ, защищая и освобождая свою Родину от фашистских варваров.
9 мая мы будем праздновать 40–ю годовщину Победы над фашистской Германией. Но Победа в войне не бывает без ее начала.
Что такое война? Война – это тяжелая, очень тяжелая работа как на фронтах, так и в тылу.
Мне довелось участвовать в войне с января 1942 года, после окончания Челябинского военно-авиационного училища штурманов, на Волховском, Ленинградском, Карельском фронтах, а затем был Забайкальский фронт, где громили японских милитаристов в Маньчжурии до г. Порт–Артура.
Служил я тогда в 689 авиационном полку ночных бомбардировщиков в должности штурмана звена. Обрабатывали в основном передний край противника и производили разведку сосредоточения сил и огневых средств противника.
И вот, в один из июльских безоблачных дней 1943 года, при прорыве блокады Ленинграда в районе Синявинских болот наш экипаж, как более опытный, получил приказ командования обнаружить батареи шестиствольных минометов противника, которые очень беспокоили наш передний край. И наш экипаж на самолете У-2 поднялся в воздух. До переднего края было километров 50, а скорость самолета не превышала 120 км/час. При подлете к переднему краю, мы обнаружили в воздухе, на высоте примерно две тысячи метров, истребителей, которые вели воздушный бой с истребителями противника. Поскольку мы летели гораздо ниже (800 метров), истребители противника нас не обнаружили и мы благополучно вышли в заданный район разведки. После нескольких заходов нам точно удалось по вспышкам установить место расположения шестиствольных минометов противника и благополучно вернуться на свою базу. Результаты разведки были переданы в штаб армии и, в конечном счете, эти огневые точки были подавлены.
За полученные ценные разведданные наш экипаж самолета был награжден орденом Красной Звезды.
Это всего лишь один эпизод. Таких военных эпизодов было очень много, о чем и свидетельствуют многочисленные награды: Орден Красного Знамени, два Ордена Красной Звезды, медали: «За Отвагу», «За боевые заслуги», «За оборону Ленинграда», «За оборону Советского Заполярья», «За Победу над Германией», «За Победу над Японией»» (із спогадів А.М. Глушкова).

Матеріали надала дружина — Глушкова Іраїда Афанасіївна у 2014 році (м. Кіровоград).

Григор’єв Іван Григорович

Народився 10 лютого 1920 року в с. Петрокорбівка Кіровоградської області.

Воював до 1945 року, після війни в село не повернувся – проживав в іншій місцевості.
Матеріал надіслано з с. Петрокорбівка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 році.

Гуйвал Микола Павлович

Народився 15 червня 1922 року в с. Інгуло-Кам’янка Новгородківського району Кіровоградської області.

Воював з початку війни до 1946 року.

Після війни жив і працював в с. Інгуло-Кам’янка.

На зворотному боці фотографії лист до дружини Віри, який він написав перебуваючи в госпіталі.

Матеріали надіслано з с. Інгуло-Кам’янка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Живолуп Савва Федорович

(1904-1945 рр.)
Народився 18 травня 1904 року в с. Велика Андрусівка Світловодського району Кіровоградської області.
Загинув 5 березня 1945 року. Похований в с. Преславське Калінінградської області в братській могилі.
Фото 1941 року.
Матеріали надала дочка – Кравченко Роза Саввична (під час війни її називали Галиною).
Матеріали надіслано з с. Велика Андрусівка Світловодського району Кіровоградської області у 2014 році.

Жуков Меркул Іванович

Жуков Меркул Іванович і Муха Пахом Васильович

Матеріали надіслано з с. Золотарівка Світловодського району Кіровоградської області у 2014 році.

Жуков Меркул Іванович

Іващенко Микола Лаврентійович

Народився 5 грудня 1918 року в с. Калантаїв Новогеоргіївського району (на сьогодні – Світловодського р-ну) Кіровоградської області.
У 1939 р. був призваний до лав армії на строкову службу в Бесарабію (Молдова), там його і застала війна. Був артилеристом.
Демобілізувався у 1946 році.

Нагороджений :
Орденом «Отечественной войны» II ступеня;
Медаллю «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.» (1946 р.);
Медаллю «За освобождение Праги» (1946 р.).

На фото 1: Іващенко М.Л. (Прага, 1945 р.)
На фото 2: посвідчення до медалей.

Матеріали надіслано з с. Калантаїв Світловодського району Кіровоградської області у 2014 році.

Ільницький Полікарп Євдокимович

 

(1908-1980 рр.)
Відправлений на фронт з Кіровоградської області Вільшанського району с. Сухий Ташлик в 1943 році.

На фото 1: Другий ряд, другий зліва Ільницький П. Є. з бойовими товаришами.
На фото 2: Ільницький Полікарп Євдокимович
На фото 3: Довідка

Матеріали надано у 2014 р. Ільницькою Людмилою Петрівною (м. Кіровоград)

 

Казаков Костянтин Павлович

Народився 1915 р., був учасником бойових дій у Радянсько-фінській війні, Великій Вітчизняній війні, у т.ч. у Сталінградській битві. Звання: майор. Був двічі поранений.

Нагороди: орден Червоного прапору, медаль «За відвагу»,

На фото 1: Казаков Костянтин Павлович з дружиною Казаковою Олександрою Костянтинівною. Прощання перед відправкою на фронт.

На фото 2: Казаков Костянтин Павлович (другий ряд, обіймає солдата в шинелі) зі своїми родичами (місто Мала Виска, 1940 р.)

На фото 3: Казаков Костянтин Павлович зі своїми побратимами. Прискорені курси молодших офіцерів, перед війною.

Матеріали надано у 2014 р. Казаковим Анатолієм Костянтиновичем (м. Кіровоград).

 

Калиба Микола Якович

Народився 9 травня 1925 року в с. Вершино-Кам’янка Новгородківського району Кіровоградської області.

278 стрілецька дивізія: курсант стрілецького полку учбового батальйону з 1943 до 1945 року.

Присягу прийняв 15 березня 1944 року у 87 відділенні батальйону морської піхоти.

З 1945 до 1946 року був наводчиком ручного кулемета.

З серпня до вересня 1945 року брав участь у війні з Японією в складі 278-ї стрілецької дивізії.

Нагороджений медаллю «За відвагу».

Матеріал надіслано з с. Куцівка Новгородківського району Кіровоградської області.

Клягін Родіон Федорович

Народився 12 квітня 1925 року. в с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області.

12 листопада 1943 року був призваний до лав Радянської армії на строкову службу.

У лютому 1945 року був відправлений на фронт. Служив у 98-й гвардійській повітряно-десантній Свірській Червонопрапорній ордена Кутузова дивізії. Дивізія проводила бої в Польщі на озері Балатон.

Брав участь у визволенні Будапешта і одержав відзнаку.

Перемогу зустрів в Австрії.

Закінчив війну у званні молодшого сержанта.

Після війни продовжив службу в армії до 1949 року.

На фото: зліва.

Матеріал надіслано з с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Козир Василь Олександрович

Народився 5 жовтня 1924 року в селі Олександрівка Петрівського району Кіровоградської області.
У роки війни був командиром мінометної обслуги. Закінчив війну у званні сержанта.
Нагороди:
Орден «Отечественной войны» I ступеня;
Орден «За мужність»;
Медаль «За отвагу» (травень 1944 р.);
Медаль «За взятие Будапешта» (грудень 1945 р.).

Ювілейні медалі:
«60 років визволення України від фашистських загарбників»;
«30 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»;
«40 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»;
«50 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»;
«Жукова»;
«70 лет Вооружённых сил СССР»;
«Захиснику Вітчизни».

Матеріали надійшли з с. Олександрівка Петрівського району Кіровоградської області у 2014 році.

Колодяжний Іван Парфентійович

(18.04.1918 – 09.12.2009 рр.)
Народився у с. Йосипівка Новомиргородського району Кіровоградської області.
Матеріали надіслано у 2014 р. з м. Долинська Кіровоградської області.

Копань Павло Васильович

Народився 17 червня 1926 року в с. Сабадашеве Петрівського району Кіровоградської області.
У роки війни служив в танкових військах. Звання – сержант.

Нагороди:
Орден «Отечественной войны» II ступеня;
Медаль «За победу над Германией»;
Медаль «20 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»;
Медаль «25 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»;
Медаль «30 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»;
Медаль «40 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»;
Медаль «50 лет Вооружённых сил СССР»;
Медаль «60 лет Вооружённых сил СССР»;
Медаль «50 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»;
Медаль «50 років визволення України від фашистських загарбників»;
Медаль «Захиснику Вітчизни».

Матеріали надіслано з с. Сабадашеве Петрівського району Кіровоградської області у 2014 році.

Кошулько Микола Григорович

Народився у 1920 р., житель с. Велика Андрусівка Світловодського району Кіровоградської області.
Загинув 31 січня 1945 року.

Фотографії і листи Кошулько М.Г. зберігала його сестра – Кошулько Мотрона Григорівна. Незадовго до смерті вона передала їх своїй племінниці Христенко Катерині Григорівні, яка зберігає їх до цього часу. На сьогодні Катерині Григорівні 77 років, проживає в с. Велика Андрусівка.

Матеріали надіслано з с. Велика Андрусівка Світловодського району Кіровоградської області у 2014 році.

Крайній Іван Лукич

Народився у 1924 році в с. Вершино-Кам’янка Новгородківського району Кіровоградської області.
З 1944 року служив у м. Мукачево Закарпатської обл., старшина, був поранений.
Нагороди: Орден «Вітчизняної Війни», медаль «За відвагу»
На фото: зправа

Матеріал надіслано з с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Крива Марфа Демидівна

Народилася 25 липня 1926 р. в смт. Петрово Кіровоградської області.
1943-1944 рр. – пройшла навчальний курс медсестри.
січень 1944 р. – була направлена в стрілковий батальйон 845 стрілкового полку, 303 стрілкової дивізії Верхньодніпровської Червонопрапорної Ясо-Кишинівської СД.
1943-1945 рр. – пройшла війну від Дніпра до Чехословаччини.
Брала участь у всіх боях за визволення Кіровоградщини, у т.ч. села Водяне, яке сьогодні називають «Водянське месиво».
Під час бойових дій отримала два поранення: перше – у 1944 р. в селі Федорівка Кіровоградської обл., друге – 2 квітня 1945 р. біля Моравського Ставу; тяжку контузію – січень 1945 р. на станції Шаровка, Кіровоградська обл.
Війну закінчила у званні молодший сержант.
Нагороджена:
орденом «Вітчизняної війни» І ступеня,
медаллю «За бойові заслуги,
медаллю «За відвагу»,
медаллю «Перемоги».

На фото: 4-та праворуч (в центрі), Венгрія, 1944 р.

Матеріали надіслано з с. Петрівське Петрівського району Кіровоградської області у 2014 році.

Крикуненко Дмитро Лаврентійович 

Народився 1927 року у с. Андросово Кіровоградського району Кіровоградської області.
Воював з 1944 до 1945, служив до 1952 року.
Після війни проживав у м. Кіровограді. Довгий час працював в обласній судмедекспертизі. Помер у 2009 році.
На фото: Крикуненко Д.Л. (у білій куртці) з друзями – учасниками Великої Вітчизняної (Шестель А.Ф., Мокряк С.Г., Горденко П.О., Бурко Б.Я., Кулик П.П. та ін.) на святкуванні Дня Перемоги, 2000 рік.

Матеріали надала у 2014 р. дочка – Крикуненко Ольга Дмитрівна (м. Кіровоград).

Кудін Григорій Іванович

Кудін Григорій Іванович

Народився 24 червня 1927 року в с. Водяне Петрівського району Кіровоградської області.
Служив в окремому зенітному артилерійському дивізіоні.
Звання – молодший сержант.

Нагороди:
Медаль «30 лет Советской Армии і Флота»;
Медаль «20 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»;
Медаль «Жукова» (1998 р.);
Медаль «50 років визволення України від фашистських загарбників»;
Медаль «50 лет Вооружённых сил СССР»;
Медаль «50 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.».

Матеріал надіслано з с. Водяне Петрівського району Кіровоградської області у 2014 році.

Кульшенко Микола Кирилович

Кульшенко Микола Кирилович

Народився 11 квітня 1925 року.

Старший сержант. Воював:
4-й Український фронт 30 Гвардійська мінометна бригада катюш.
I-й Український фронт 31 Гвардійська мінометна Ордена Богдана Хмельницького бригада РГБ.

Нагороди:
Медаль «60 років Перемоги в Великій Вітчизняній війні»;
Медаль «50 років Перемоги в Великій Вітчизняній війні»;
Медаль «70 років Збройних сил СРСР»;
Медаль «50 років Збройних сил СРСР»;
Медаль «40 років Перемоги в Великій Вітчизняній війні»;
Медаль «30 років Перемоги в Великій Вітчизняній війні»;
Медаль «20 років Перемоги в Великій Вітчизняній війні»;
Медаль «Ушакова»;
Медаль «За Перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945»;
Медаль «За взяття Берліна»;
Орден «За мужність» III ступеня;
Медаль «Захиснику Вітчизни»;
Орден «Червоної зірки»;
Орден «Вітчизняної війни».

Матеріали надіслано з с. Іскрівка Петрівського району Кіровоградської області у 2014 році.

Куроп’ятников Григорій

На фото 1: Григорій Куроп’ятников на рідному катері МО-065 біля свого кулемета ДШК з командиром корабля Павлом Сивенком (на початку квітня 1943 р.)
На фото 2: Григорій Куроп’ятников після вручення йому високої нагороди (липень 1943 р.)
Матеріали надала у 2014 р. Вакуленко Світлана Григорівна (м. Кіровоград)

Лаппа Данило Демьянович

Лаппа Данило Демьянович

«Когда началась война, моему отцу было 32 года, и призывали его во вторую очередь, направив в запасной полк в г. Вознесенск.

Немцы наступали очень быстро, и их часть отходила к Днепру. В один из августовских дней последовал приказ, чтобы готовили подручные средства и переплывали реку кто как может. Кто-то смастерил плотик, кто-то нарезал камыш, сделал несколько снопиков, чтобы одежда и оружие доплыли до противоположного берега сухими. В том же взводе был и наш односельчанин Ф. Р. Костюк, который, как и все готовился к переправе, а сам отцу говорит: «Даня, ты же знаешь, что я не умею плавать — я не поплыву, ты только меня не выдавай, я тебе, как земляку, доверился». Так и случилось, что по команде все поплыли, а Федор Костюк спрятался в кустах, а когда утром, пришли немцы, вышел с поднятыми руками. Немцы, в первые месяцы войны, тех, кто сдавался, чаще всего отпускали, если семья была на оккупированной территории. Через месяц он пришел в село с немецким пропуском и женщины всей округи бегали узнавать, не встречал ли он кого-то из земляков.

Так мама узнала, что отец переплыл Днепр и продолжает воевать.

Как рассказывал отец, форсировали Днепр севернее Каховки и отходили с боями на Мелитополь, Мариуполь, Таганрог, Ростов. В Ростове их потрепанную часть переформировали, и отец очутился в артиллерийском полку. Теперь уже пришлось осваивать пушку и вместе с такими же воинами, призванными с запаса, готовился к новым боям. Вот здесь произошел случай, о котором отец рассказывал несколько раз, поэтому он мне и запомнился. В их полк подвезли боеприпасы, очевидно, немало, так как часть боезапаса было решено спрятать в тылу. Старшина взял несколько солдат, и уехали искать подходящее место. В этой группе был и мой отец рядовой Данил Лаппа. После того как нашли подходящее место,боезапас сгрузили и замаскировали. Старшина принимает решение часовым оставить моего отца. Приказ есть приказ, но в часового всего фляга воды и несколько сухарей, а старшина заверил, что через сутки его сменят. Но стоять на посту отцу пришлось трое суток. Первые сутки он не экономил, и сухари были сгрызены еще до вечера и выпита почти вся вода. Но утром и днем смена не появилась, а есть и пить хотелось постоянно, так прошли еще день и ночь. Третий день уже грыз сырую кукурузу, благо поле было рядом. Огонь разводить боялся, чтобы не привлекать к себе внимания немецких самолетов-разведчиков, которые постоянно гудели над Ростовом и окрестностями. И только на четвертое утро увидел автомобиль, который направлялся к нему.

Осенью 1941 года Ростов-на-Дону был захвачен немцами, а потом снова отбит советскими войсками. Во время этих боев отец и был ранен осколками в спину и ногу. Через несколько суток он уже был доставлен санитарным поездом в Ессентуки, где в одном из санаториев размещался госпиталь. Лечиться пришлось несколько месяцев и только весной 1942 он – в команде выздоравливающих в Грозном, а затем были курсы командиров орудий.

С лета 1942 младший сержант Данил Лаппа вместе с пушкой и орудийным расчетом участвуют в боях за Кавказ. Где-то севернее разворачивалась Сталинградская битва, а здесь, в предгорьях Кавказа,немецкие части рвались к нефтяным богатствам Грозного и Баку. И в этих боях принимал участие мой отец. Ни одного боевого эпизода отец не рассказывал, наверное, я еще не был журналистом, и не было с моей стороны любопытных вопросов.

После окончания боевых действий на Кавказе, часть, в которой воевал отец в составе Степного фронта недалеко от Воронежа, принимала участие в освобождении Харькова, Кременчуга, Кривого Рога.

Весной 1944 г. их часть готовится к новым боям недалеко от г. Первомайска. К родному селу недалеко, и ему разрешили проведать семью. Так на один день он пришел домой, сумел пройти пешком неблизкое расстояние и ночью вернулся в свою часть.

Далее были бои в Молдавии, Румынии и Болгарии, а затем, уже весной 45-го, в Югославии. Где- то там, на Балканах, было еще ранение. И его лечили в госпитале в Болгарии, где он и встретил День Победы. Было выздоровление, и продолжение службы в Болгарии до осени 1946 года.

Демобилизованный гвардии старший сержант Лаппа Данил Демьянович вернулся к мирному труду, отмеченный наградами: медалями «За отвагу», «За боевые заслуги», «За оборону Кавказа», «За победу над Германией». Потом к ним добавилась юбилейная медаль «Двадцать лет победы в ВеликойОтечественной войне 1941-1945 годов». Свои награды отец никогда не носил, тогда это было не принято. Так они и лежали в коробочке, ими игрались внуки, что-то пропало, и через много лет я с трудом восстановил это все для истории. Хотя и сам не знаю, будет ли кому-то интересно это в будущем».

Спогади сина – Лаппи Леоніда Даниловича.

Матеріали надано у 2014 році.

Леськів Параска

У липні 1942 року, 16-літньою, була насильно вивезена на примусові роботі до Німеччини, перебувала в Німеччині та Австрії до травня 1945 року. Там працювала в районі Вінер-Нойштадт у власника Фромваль Марії, а також у бауера в Австрії.
Після Перемоги працювала до 1946 року санітаркою у потягах, які перевозили поранених і полонених із Німеччини.

На фото: Весілля Леськів Михайла та Формігей Параски, 1949 р.

Матеріали надано у 2014 р. Леськів Аліною Миколаївною (м. Кіровоград)

Лібенко Олександр Кирилович

Лібенко Олександр Кирилович. Фото 1944 року.

Народився 2 червня 1927 року в с. Олексіївка Олександрійського району Кіровоградської області.

Служив в окремій кулеметній роті (зенітні війська).

23 грудня 1944 року формування і відправка військ відбулася з міста Одеси.

1945 рік – перемогу зустрів у Чехословаччині (місто Ноймарк).

Війну закінчив рядовим солдатом.

Матеріали надіслано з с. Петрівське Петрівського району Кіровоградської області у 2014 році.

Логащук Олександр Йосипович

Народився 1 жовтня 1924 рокув с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області.
Воював у складі 1026 стрілецького полку у 1944-1945 роках.
Матеріал надіслано з с. Велика Чечеліївка Ногородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Малая Ніна Родіонівна, Малий Федір Родіонович, Малая Антоніна Федорівна

На фото: відмінники молодших класів середньої школи № 7.

На фото: учні 1-го класу СШ № 7 (серед них Малая Антоніна Федорівна). Серед учнів також знаходяться євреї: Грінштейн Іда та Цесарський (без імені), які були розстріляні німцями в перший рік війни (м. Кіровоград, 1936 р.).

На фото: Малий Федір Родіонович (м. Кіровоград, 1920 р.). Під час окупації був примусово вивезений до Німеччини, працював у сільському господарстві. Повернувся на батьківщину 1945 року.

На фото: Малая Ніна Родіонівна з племінниками у Міському саду, м. Кіровоград (1930 р.). З 1941 до 1945 рр. працювала лікарем в Одесі, лікувала поранених.

Медвєдєв Федір Архипович

(1921-1994 рр.)
Народився в с. Аврамівка Велико-Висківського району (нині Кіровоградський район) у 1921 році.
У 1940 р. після закінчення Володимирівської середньої школи, став студентом фізико-математичного факультету Кіровоградського учительського інституту. У 1941 р., не закінчивши навчання у вузі, був призваний до лав допоміжного 35-го Стрілецького полку м. Пензи. Після закінчення артилерійського училища, у 1942 році пішов на фронт командиром взводу. Не минуло і року, як молодий лейтенант став заступником командира артилерії 568-го стрілецького полку 149-ї Новоград-Волинської стрілецької дивізії та був удостоєний звання капітана.
Пройшовши всю Європу у званні майора (1943 р.) під знаменами Першого Українського Фронту, дійшов до самого Берліна.
Був нагороджений орденами «Красной Звезды», «Отечественной войны Ι степени», «Отечественной войны ΙΙ степени» та медалями: «За освобождение Праги», «За взятие Берлина», «За победу над Германией».
У післявоєнний час нагороджений численними відзнаками до ювілейних дат.
Після закінчення Другої Світової війни повернувся до рідного краю та закінчив навчання в інституті.
До 1983 року працював вчителем фізики та геометрії, був директором школи (протягом 1949-1983 років очолював Володимирівську, П’ятоіванівську та Олексіївську школи).
Помер 14 жовтня 1994 року, похований у селі Олексіївка на місцевому цвинтарі.
Матеріали у 2014 р. надала дочка – Єрьоменко Валентина Федорівна (м. Кіровоград)

Мелющенко Володимир Феодосійович

(1905-1944 рр.)
Загинув у 1944 році, похований в с. Іванівка Кіровоградського району Кіровоградської області.
Фото надіслано з с. Козирівка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Мелющенко Іван Володимирович

(1926-1944 рр.)
Загинув у 1944 році в Польщі, похований у м. Варшава.
Матеріали надіслано з с. Козирівка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Момот Павло Мусійович

Момот Павло Мусійович народився 22 квітня 1927 року в с. Верблюжка Новгородківського району Кіровоградської області.
За направленням військкомату в квітні 1944 року закінчив курси мінерів в м. Долинська Кіровоградської області. Після їх закінчення був зарахований до кадрового полку мінерів, який знаходився у Новгородці. Брав участь у розмінуванні території Новгородківського району. Був поранений.
У серпні 1944 року призваний до лав Радянської Армії. У грудні 1944 року в місті Котовськ закінчив 28 школу відмінних стрілків снайперської підготовки.
З 1945 року проходив службу в 38-й мотомеханізованій дивізії снайпером.
В даний час проживає в смт. Новгородка.
Матеріали надійшли у 2014 р. з Новгородківського району Кіровоградської області.

Мачулян Іван Петрович

Мачулян Іван Петрович
Народився 13 липня 1923 року в с. Баштино Петрівського району Кіровоградської області.
Служив автоматником в мотопіхоті. Звання – єфрейтор.
Нагороди:
Орден «За мужність»;
Орден «Отечественной войны» I ступеня;
Медаль «Захиснику Вітчизни»;
Медаль «30 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»;
Медаль «40 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»;
Медаль «50 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»;
Медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»;
Медаль «Жукова»;
Медаль «70 лет Вооружённых сил СССР»;
Медаль «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945гг.»;
Пам’ятний знак «25 лет Победы в Великой Отечественной войне»;
Пам’ятний знак «50 років визволення України».
Матеріали надійшли з с. Баштино Петрівського району Кіровоградської області у 2014 році.

Оводенко Марко Якович

Народився у 1924 році у с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області.
У 1943 році був призваний у десантні війська. Дійшов до Будапешта, був поранений.
Звання – старший сержант.
Повернувся у село в 1949 році.
Матеріал надіслано з с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Олійник Павло Минович

Олійник Павло Минович

Народився 9 квітня 1926 року в с. Прокопівка Токмацького району Запорізької області.
Жовтень 1943 року – служба в армії в місті Горрі (Грузія), де готували солдатів-кулеметників.
Травень 1944 року – формування і відправка солдат на фронт.
1944 рік – великий бій під Псковом, де отримав контузію і важке поранення.
Після одужання був комісований за станом здоров’я.
Війну закінчив рядовим солдатом.
Нагороджений орденом «За бойові заслуги» та орденом «За відвагу».
На фото Олійник П.М. праворуч. (м. Горрі, 1944 р).

Матеріали надіслано з с. Петрівське Петрівського району Кіровоградської області у 2014 році.

Палій Василь Арсентійович

Народився 1912 року с. Інгуло-Кам’янка Новгородківського району Кіровоградської області.
Молодший сержант. Загинув у бою 31 жовтня 1944 року. Похований в місті Тиса-Бура, Угорщина.

Матеріали надіслано з с. Інгуло-Кам’янка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Пащенко Дмитро Йосипович

Пащенко Дмитро Йосипович, 1913 року народження, житель села Дубівка, Новгородківського району, Кіровоградської області.
Потрапив у полон в 1943 році. Визволили у 1944 році. Повернувся з війни у 1945 році. До виходу на пенсію працював трактористом в колгоспі ім. М. Горького. Помер у 1982 році.

На фото: в полоні в м. Лінгвіц, Польща (стоїть третій зліва).

Записано зі слів дочки – Микуленко Катерини Дмитрівни.

Петрушенко Леонід Михайлович

Народився у с. Жовтневе Новомиргородського району Кіровоградської області.
Воював, дійшов до Австрії.
Після війни проживав у м. Миколаєві.

На фото: Петрушенко Л.М. (Австрія).
Матеріали надала у 2014 р. племінниця – Крикуненко Ольга Дмитрівна (м. Кіровоград).

Погрібний Василь Григорович

(1905-1944 рр.)
Народився 1905 року в с. Козирівка Новгородківського району Кіровоградської області.
Воював з 1941 до 1944 року.
Загинув у 1944 році, похований в с. Іванівка Кіровоградського району.
Матеріали надіслано з с. Козирівка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Польовий Павло Филимонович

Народився в с. Спасове Новгородківського району Кіровоградської області.
У листопаді 1940 року призваний до лав Червоної Армії. Службу проходив у м. Яворів Львівської області, де і застала війна.
Воював стрілком у складі 3-го Українського фронту в Чехословаччині, Румунії, Албанії, Угорщині, був поранений.
Нагороджений орденом «Червона Зірка».
Демобілізований у 1946 році.
На фото: перший справа.
Матеріал надіслано з с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Пузир Яків Федорович

Народився у 1920 році в с. Петрокорбівка.
На фронті був із серпня 1941 року до жовтня 1945 року.

Рядовий 38-го окремого мото-понтонного полку.

Нагороди: орден «Червона Зірка», медалі: «За відвагу», «За бойові заслуги».

На фото: крайній зправа

Матеріал надіслано з с. Петрокорбівка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 році.

Свірненко Віталій Петрович

Народився 7 листопада 1927 року в селі Красногірка Голованівського району Кіровоградської області.
До війська призваний у 1944 році. Воював у складі «Маршових рот» у Румунії, Угорщині, дійшов до Австрії у 1945 році.

Мав звання молодший лейтенант, був командиром взводу.

Демобілізований у 1951 році.

На фото: перший зправа.

Матеріал надіслано з с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Семеняка Володимир Петрович

Фото надіслано з с. Інгуло-Кам’янка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Сенченко Данило Олексійович

Народився у 1924 році у с. Жовтневе Новомиргородського району Кіровоградської області.
Воював, повернувся до рідного села у 1945 році. Працював трактористом.

На фото: Сенченко Д.О. (у центрі).

Матеріали надала у 2014 р. племінниця – Крикуненко Ольга Дмитрівна (м. Кіровоград).

Сенченко Олексій Юхимович

Народився 20.03.1925 р. у с. Жовтневе Новомиргородського району Кіровоградської області.

У 1943 р. був відправлений до Німеччини на примусові роботи, але втік з потягу. Дуже любив коней. Служив зв’язковим між лінією фронту і штабом.

На фото 1: Сенченко О.Ю. з сестрою Оленою Юхимівною, 20.05.1927 р. н., перед відправкою до Німеччини (1943 р.)

На фото 2: Сенченко Олена Юхимівна (сестра) з батьками перед відправкою до Німеччини.

На фото 3: Сенченко Олексій Юхимович з «вірним другом».

На фото 4: Сенченко Олексій Юхимович (у центрі);

Матеріали надала у 2014 р. племінниця Сенченка Олексія Юхимовича, дочка Олени Юхимівни – Крикуненко Ольга Дмитрівна (м. Кіровоград).

Серебрянський Афанасій Юхимович

(1926-1945 рр.)
Загинув в бою у 1945 році.

Фото надіслано з с. Козирівка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 році.

Середа Іван Ісакович

(27.09.1924 – 2014 рр.)
Народився 1924 року у с. Тишківка Добровеличківського району Кіровоградської області.

Матеріали надіслано у 2014 р. з м. Долинська Кіровоградської області.

Соловйов Потап Нестерович

Соловйов Потап Нестерович, 1924 року народження. Житель с. Нікольське Світловодського району. На фронті з 1943 року.

Фото 1945 року. На фото № 2 – Соловйов П.Н. у центрі.

На сьогодні проживає в рідному селі. Фото передав до бібліотеки.
Матеріали надійшли з с. Нікольське Світловодського району Кіровоградської області у 2014 році.

Сорока Іван Володимирович

Народився 1926 року у с. Жовтневе Новомиргородського району Кіровоградської області.

Призваний на фронт навесні 1944 року.

Матеріали надіслано у 2014 р. з м. Долинська Кіровоградської області.

 Стеценко Іван Васильович, Феодосій Васильович, Сергій Васильович

Народилися в с. Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області.

Старший – Іван і середній – Феодосій закінчили педагогічне училище, працювали вчителями у рідному селі. Молодший Сергій – тільки отримав атестат зрілості. Брати разом пішли до військкомату, хоча Сергій міг залишитися вдома, адже батько був інвалідом.

Після навчання служили танкістами на машині Т-26: Іван – командиром, Феодосій – механіком-водієм, Сергій – стрілком-радистом. Через півтора року усі брати стали командирами танків.

Воювати почали у 1941 році в районі м. Львів. 22 червня 1941 р. разом з прикордонниками вступили в бій з фашистами, але сили були нерівними. В одному із запеклих боїв загинув Іван (батьки отримали звістку «Пропав без вісті»).

Після війни Феодосій вчителював у рідному селі, Сергій – працював в Кіровоградському філіалі інституту «Укрміськбудпроект».

Матеріали надіслано у 2014 р. з м. Долинська Кіровоградської області.

Сухоребрий Іван Романович

(1913 –1988 рр.)
Народився 16 квітня 1913 року в с. Ямпіль Одеської губернії (Маловисківський район Кіровоградська обл.).

Служба:
· 1930-1935 рік – артилерійський полк м. Кіровоград
· 1935-1938 рік – м. Проскурів
· 1938-1939 рік – м. Черкаси
· 1939-1940 рік – м. Яворів
Війна застала в Свердловському піхотному училищі, у званні лейтенанта.
· 1941-1943 рік – служба у гвардійській частині західного фронту
· 1943-1944 рік – служба у військовій частині другого прибалтійського фронту
· 1944-1945 рік – служба у військовій частині третього прибалтійського фронту
8 квітня 1945 року було взято м. Кенігсберг, в якому прослужив до 1948 року у званні капітана.
· 1950-1954 рік працював на Карельському півострові в м. Кандалакша.

Після закінчення служби працював в експедиційній службі Будуправління № 1» м. Кіровограда.
У 1973 році у віці 60-ти років вийшов на заслужений відпочинок, але продовжував працювати на підприємствах міста охоронцем.
Помер 24 лютого 1988 року.

Нагороди:
орден Червоної Зірки;
орден Вітчизняної війни I ст.;
медаль «За бойові заслуги»;
медаль «За оборону Москви»;
медаль «За взяття Кенігсбергу»;
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»;
знак «Гвардія».

На фото:
1. Сухоребрий Іван Романович
2. Сухоребрий Іван Романович
3. Сухоребрий Іван Романович (другий зліва)
4. Сухоребрий Іван Романович (перший зліва)
5. Сухоребрий Іван Романович (перший зліва)
6-7. Сухоребрий Іван Романович з товаришами
8. Сухоребрий Іван Романович
9. Сухоребрий Іван Романович (після війни)

Інформацію надав у 2014 році онук – Абрамов Анатолій Анатолійович (м. Кіровоград).

Тиханін Петро

Уродженець Уралу.
Листа писав своїй родині (Тиханіній Анні Тимофіївні), яка мешкала на ст. Перемошна Зеленовського району Західно-Казахстанської області.
Після війни одразу ж переїхав жити до Кіровограда.

На фото: Тиханін П. в День 30-річчя Перемоги (м. Житомир, 1975 р.).

Матеріали надіслано у 2014 р. Станіславом Пролуненком (с. Велика Северинка Кіровоградського району Кіровоградської області).

Тодосієв Григорій Іванович

(05.02.1924 – 04.01.1985 рр.)
На фото 1: Тодосієв Григорій Іванович
На фото 2: Тодосієв Григорій Іванович (Болгарія, м. Сливень, 26.09.1944 р.)
На фото 3: Тодосієв Григорій Іванович (Югославія, м. Бєлград, 29.10.1944 р.)

Матеріали надіслано у 2014 р. з м. Долинська Кіровоградської області.

Токаренко Петро Лук’янович

Народився у листопаді 1909 р. в с. Володимирівка, Кіровоградського району.
Був призваний до лав армії у 1932 році.
У 1933 році закінчив Одеську парашутну школу та отримав звання лейтенанта.
Остання звістка отримана у 1941 році.
З 1942 вважається пропавшим безвісті.

Матеріали надала у 2014 р. Єрьоменко Валентина Федорівна (м.Кіровоград).

Третьяков Дмитро Анатолійович

На фото: справа Третьяков Дмитро Анатолійович (радіотелеграфіст) з товаришем (1939 р., с. Підвисоке Новоархангельського району)
У 1941 році у с. Підвисоке (захід Кіровоградщини) проводилися оборонні дії проти переважаючих сил ворога.

Матеріал надала дружина брата — Войтковська Ольга Дмитровна у 2014 році (м. Кіровоград).

Тягній Дар`я Олексіївна

Служила санітаркою.

Матеріали у 2014 році надала донька – Пацалюк Лідія Василівна (с. Велика Скельова Світловодського району Кіровоградської області).

Фесенко Василь Порфирович

Майор
Народився 25 квітня 1913 року в селі Устинівка, Устинівського району, Кіровоградської області.
Був нагороджений Орденом Олександра Невського, Орденом Червоної зірки, медаллю «За оборону Ленінграда», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною».
Матеріали надала дочка – Гультяєва Валентина Василівна у 2015 році (м. Кіровоград).

Ходак Іван Іванович

Народився 15 червня 1924 року в с. Калантаїв Новогеоргіївського району (нині – Світловодський р-н) Кіровоградської області.
У грудні 1943 р. був призваний польовим воєнкоматом і направлений в Казань на навчання до полкової школи.
У квітні 1944 р., закінчивши навчання і отримавши звання сержанта, направлений на фронт у 296 артилерійський полк 126 дивізії під місто Псков на Ленінградський фронт, далі – Нарва, Тарпту. Потім був направлений на 1-й Український фронт у Краків (Польща).
Форсирував річку Одер в районі м. Опель, брав участь у бою за Бреславу. Під містом Глевіц був поранений. Після шпиталю потрапив у 186-й танковий полк на тридцятичетвірку командиром орудія, пройшов до Ельби, де зустрілись з американцями в районі м. Дрезден. Там зустрів і день Перемоги.
У 1947 р. демобілізований за віком.

Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни за мужність та різними медалями.
На фото: портрет із світлини 1945 р.

Матеріал надіслано з с. Калантаїв Світловодського району Кіровоградської області у 2014 році.

Холявенко Прокіп Григорович

(1904-1991 рр.)
Народився в сім’ї селянина у м. Брусилів Житомирської області. Завдяки здібностям та наполегливості, закінчив фізико-математичний факультет Київського державного університету. Працював в педагогічному університеті м. Ніжина.

З 1933 року працював у Кіровоградському учительському інституті (згодом – Кіровоградський педагогічний інститут). В учительському інституті працював викладачем фізики, проректором, очолював кафедру фізики, а потім був обраний деканом фізико-математичного факультету педагогічного інституту м. Кіровограда (нині – Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка).

Коли почалася Велика Вітчизняна війна Холявенко П. Г. отримав доручення від керівництва евакуювати матеріальні цінності та документацію інституту. Прокіп Григорович покинув м. Кіровоград за декілька днів до приходу фашистських окупантів.

З великими труднощами доганяв Прокіп Григорович відступаючі частини Червоної Армії.

В регулярних частинах Червоної Армії був уже під Сталінградом. Брав участь у Сталінградській битві, а в 1943 році – у битві на Курській дузі. Тут Холявенко П. Г. був призначений ад’ютантом заступника начальника штабу 2-го Білоруського фронту.

Звільняв Білорусію, Україну, Румунію, Німеччину. Війну закінчив у Берліні.

Має нагороди: Орден Червоної Зірки, Орден Червоного прапора, медалі “За оборону Сталінграда”, “За звільнення Берліна” та інші.

Після війни повернувся до Кіровограда, у свій рідний педагогічний університет, де до останніх років життя працював деканом фізико-математичного факультету.

Помер Холявенко Прокіп Григорович у 1991 році у м. Кіровограді.

Спогади та світлини у 2014 році надала дочка Холявенка П. Г. – Кудряшова Олена Прокопівна, яка все життя працювала вчителем математики у містах Севастополі та Кіровограді.

Хоменко Дмитро Федотович

(1911-1941 рр.)
Народився у 1911 році в с. Козирівка Новгородківського району Кіровоградської області.
Призваний до армії 1941 року, загинув у 1941 році.

Матеріали надіслано з с. Козирівка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 році.

Чайка Михайло Андрійович

Народився у 1910 році в с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області.
Призваний у 1943 році, воював у Молдавії, розвідник.
Загинув у 1944 році.

Матеріал надіслано з с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Чайка Сергій Андрійович

Народився у 1912 р. в с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області.
Призваний до армії у 1941 році, повернувся у 1947 році. Пройшов усю війну, поранений, втратив ліве око.
На фото: зліва (фото знято у м. Будапешт 22.02.1945 р.).

Матеріал надіслано з с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Чеботарьов Іван Вавілович

Житель с. Золотарівка Світловодського району Кіровоградської області.
Служив з вересня 1944 року до 1951 року.

На фото 1945 року Чеботарьов І.В. з товаришами.
На фото 1 : у центрі
На фото 2: зправа

Матеріали надійшли з с. Золотаревка Світловодського району Кіровоградської області у 2014 році.

Челнаков Яків Євстигнійович

Документи зберігає онук – Челнаков Віктор Семенович.

Матеріали надіслано з с. Микільське Світловодського району Кіровоградської області у 2014 році.

Чернявський Андрій Федорович

Народився 7 січня 1925 року в с. Михайлівка Олександрійського району Кіровоградської області.
Служив у танкових військах – у 23-му танковому корпусі.
З 1943 року пройшов війну з м. Донецька до Праги.
1945-1948 рр. – служив на Кавказі.
Війну закінчив рядовим солдатом.

За роки війни був нагороджений:
орденом «Червона зірка»,
медаллю «За перемогу над Німеччиною»,
орденом «Великої Вітчизняної війни» II ступеня,
медаллю Жукова.

Фото 1944 року.

Матеріали надіслано із с. Петрівське Петрівського району Кіровоградської області у 2014 році.

Чумак Зоя Захарівна

Народилася 29 березня 1923 р. у місті Оренбург (Росія).
У травні 1942 року прийняла воєнну присягу і була зачислена в прожекторний полк 6-ї роти старшим слухачем. На війну пішла добровольцем.
З 1943 року до 1945 року пройшла війну від Сталінграда до Будапешта.

За роки війни одержала нагороди:
Орден «Вітчизняної війни» II ступеня;
Орден «За мужність»;
Медаль «За звільнення Сталінграда»

Фото 1944 р. (м. Миколаїв).

Матеріали надіслано із с. Петрівське Петрівського району Кіровоградської області у 2014 році.

Шрам Микола Володимирович

Народився у 1922 році в с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області.

Відомо, що воював на фронті рядовим бійцем, тричі поранений, дійшов до Угорщини.

Матеріал надіслано з с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.

Якуба Ілля Трифонович

Народився в Полтавській області у 1917 році.
Призваний до лав Червоної Армії у 1941 році, звільнений через хворобу.

Матеріали надіслано з с. Велика Чечеліївка Новгородківського району Кіровоградської області у 2014 р.